Итак, как это ни странно для страны победившей «дэмократии», но здравый смысл таки победил откровенный маразм. Вчера, 9 марта, главный редактор газеты "Родное Приазовье" Сергей Шведко, которого некий гражданин Коваленко обвинил в отрицании голода 1932-1933 гг как геноцида украинской нации, в зале суда отстоял свое право на свободу слова.

Напомним, как ранее писал "Комитет", гражданин Коваленко обвинил главного редактора газеты "Родное Приазовье" Сергея Шведко в том, что он своей статьей от 25 ноября 2009 г. "Голодомор шагает по стране?", по его мнению, каким-то образом надругался над памятью миллионов жертв Голодомора и посчитал ее (статью) "противоправным действием, направленным на унижение Украинского народа".

Однако на втором заседании суда, куда истец явился со своим адвокатом, Коваленко уже не заступался за всех сограждан, а потребовал расценивать теперь статью, как оскорбление его лично, так как он и есть некая неотъемлемая часть украинского народа и, по совместительству, гражданин Украины.

Также он признал, что журналист своей публикацией все-таки не отрицает факт Голодомора в Украине, но, вот в стиле ее написания ему почудился по-прежнему какой-то подвох.

Для пущей убедительности и, видимо, чтобы показать ответчику, что и не таких нынешняя власть уже осудила, истец напомнил суду о решении Апелляционного суда г. Киева от 13 января, которым руководители большевистского тоталитарного режима, в частности Иосиф Сталин, признаны виновными в геноциде украинского народа в 1932-33 годах и также потребовал приобщить к делу.

Это стало неожиданным поворотом дела, и судья больше месяца изучала новые факты беспрецедентного не только для Донбасса, но и для всей Украины дела.

И вот, 9 марта Новоазовский районный суд вынес окончательное, и как отметил сам Шведко, "ожидаемое" и "здравое" решение отказать господину Коваленко во всех исковых требованиях. Так как истец не удосужился доказать, каким же образом статья главреда Сергея Шведко "Голодомор шагает по стране?" затрагивает его честь и достоинство.

Более того, сосгласно статье 47 закона Украины об информации оценочные суждения не являются противоправным деянием. А статья 34 Конституции Украины еще и гарантирует каждому право на свободу мысли и слова, на свободное выражение своих взглядов и убеждений.

В комментариях корреспонденту "Комитета" Сергей Шведко рассказал, что на этом заседании, чтобы у истца уже не было никаких сомнений и обвинений в голословности утверждений, высказанных им в статье, он подтвердил фактами все свои высказывания.

Но что интересно, на оглашение решения суда ни истец, ни его представитель не явились. "Мне трудно сказать, чего они не были. Может, они слишком заняты или у них есть дела поважнее", - прокомментировал такое поведение инициатора суда главред "Родного Приазовья".

Видимо, это сейчас новый стиль поведения, заданный "оранжевыми" лидерами и живо подхваченный всеми подпевалами. Как мы помним, экс-кандидат в президенты Юлия Тимошенко тоже не стала дожидаться решения суда об отмене результатов президентских выборов. Также и гэрой Майдана и главный идеолог голодомора-геноцида Виктор Ющенко не нашел в себе мужества прийти на инаугурацию Виктора Януковича.

При этом журналист не исключает возможности апелляционного иска со стороны гражданина Коваленко. "Я готовлюсь к Апелляционному суду", - отметил Шведко, добавив, что готов идти до конца в этом деле.

"С моей точки зрения, решение суда создало определенный прецедент. В демократическом государстве, каковым является и Украина, такого не может быть, чтобы убеждения человека были противоправным деянием", - резюмировал Сергей Шведко, безгранично довольный своей победой.

Победой здравого смысла и законных прав граждан Украины, и тем более журналистов за право на свободу мысли, слова и свободного выражения своих взглядов, убеждений. Редакция "Комитета" также рада за главного редактора "Родного Приазовья".

Решение суда:

Справа № 2- 197

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2010 року Новоазовський районний суд

Донецької області

у складі: головуючого судді Преснякової А.А.

при секретарі Мірошниченко Т.М.

за участю позивача Коваленко В.В.

представника позивача Мелешко А.Ф.

відповідача Шведко С.Є.

представників відповідача Гнатюк В.А., Попової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоазовськ цивільну справу за позовом Коваленко Василя Васильовича до Новоазовської районної суспільно-політичної газети «Родное Приазовье», Шведко Сергія Євгеновича про захист честі та гідності,

встановив:

Позивач 03.12.2009 року звернувся до суду з даним позовом, 05.02.2010 року уточнив та доповнив позовні вимоги, вказуючи, що 25.11.2009 року головним редактором газети «Родное Приазовье» Шведко С.Є. було опубліковано статтю «Голодомор «шагает по стране»?» Публікація має явно виражений антиукраїнський характер. Заходи, пов'язані з вшануванням пам'ят, мільйонів співгромадян, що стали жертвами голодомору, автор статті цинічно називає «плясками на гробах», а самі заходи «празднованием». Стиль викладення та смисл статті є наругою над пам'яттю мільйонів жертв голодомору. Зміст статті повністю суперечить букві та духу Закону України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», дії автора статті явно протиправні, фактично автор статті спростовує Голодомор 1932-1933 років, називаючи його голодомором у зв'язку із засухою. Як визначено в Законі України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» та згідно встановлених обставин і висновків Апеляційного суду м. Києва, який постановив рішення від 13.01.2010 року у кримінальній справі № 1-33/2010, Голодомор - це зумисне організований радянською владою у 1932-1933 роках штучний голод, який призвів до смерті мільйонів Українців, і є геноцидом українського народу. Позивач є громадянином України і вважає, що публічним запереченням Голодомору автор статті «Голодомор «шагает по стране»?» - відповідач Шведко С.Є. - принизив і його гідність, тому просить визнати інформацію в газеті «Родное Приазовье» № 98 в статті «Голодомор «шагает по стране»?» протиправною, що направлена на приниження гідності Українського народу, наругою над пам'яттю жертв Голодомору. Факт опублікування статті «Голодомор «шагает по стране»?» визнати публічним спростуванням Голодомору, геноцидом Українського народу. Визнати, що публікацією статті «Голодомор «шагает по стране»?» автор Шведко С.Є. принизив честь та гідність громадянина України Коваленко В.В. Відновити становище громадянина Коваленко В.В., яке існувало до порушення, шляхом зобов'язання газети «Родное Приазовье» та відповідача Шведко С.Є. опублікувати спростування заперечення Голодомору, геноциду Українського народу, в тому ж об'ємі печатного тексту на тій же сторінці газети «Родное Приазовье», судові витрати покласти на відповідачів в рівних частках. В судовому засіданні позивач та його представник Мелешко А.Ф. підтримали позовні вимоги, просять позов задовольнити.

В судовому засіданні відповідач та представники відповідача позовні вимоги не визнали, відповідач Шведко С.Є. пояснив, що він жодного разу публічно не заперечував факт голодомору 30-х років як масового голоду на теренах Радянського Союзу, у тому числі - в Україні, який призвів до загибелі мільйонів людей. В статті «Голодомор «шагает по стране»?» він висловив оціночне судження щодо того, що на його погляд, Голодомор не є геноцидом виключно українського народу, а також критичні висловлювання на адресу керівництва держави та вживання висловлювання «пляски на гробах» та «празднование», які є сатиричними мовними засобами, тому не можуть бути підставами притягнення його до відповідальності. Його стаття ні яким чином не зачіпає особисті немайнові права громадянина Коваленко В.В., у тому числі його честь та гідність, бо у тексті відсутні не тільки інформація про цього громадянина або членів його родини, а й жодні натяки з цього приводу, тому просить відмовити Коваленко В.В. в задоволенні позову.

Суд, вислухавши сторони, представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що в газеті «Родное Приазовье» № 98 від 25.11.2009 року було опубліковано статтю Шведко С.Є. «Голодомор «шагает по стране»?» (а/с 9), в якій відповідач зазначає, що «действительно, голод 1932-1933 годов был страшный, от него умерли миллионы жителей Советского Союза, в основном - селяне ... Да, тогдашнее руководство страны во главе со Сталиным несет огромную ответственность за насильственную коллективизацию, непомерные хлебозаготовки, репрессивные меры по отношению к крестьянам. Все это еще более усугубило драму народа, первопричиной которой была все-таки небывалая засуха. Да, действия той власти, как в центре, так и на местах, можно квалифицировать как преступление». Крім того, автор вказує, що «концепция голодомора как геноцида, направленного исключительно против украинцев, призвана оторвать пуповину братства, связывающую нас с русским народом».

Стаття містить посилання на публікації з питання голодомору в інших засобах масової інформації (щотижневик «2000» та інші).

Із постанови Апеляційного суду м. Києва від 13.01.2010 Фр. (а/с 64-111) вбачається, що закрито кримінальну справу, порушену за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932-1933 роках за ст. 442 ч. І КК України відносно Сталіна (Джугашвілі) Йосипа Віссаріоновича та інших, в зв'язку зі смертю. Вказана постанова набула чинності 21.01.2010 року, тобто вже після опублікування вказаної в позові статті.

З ст.1 та ст. 2 Закону України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» від 28 листопада 2006 року N 376-V вбачається, що Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом Українського народу.

Публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні визнається наругою на пам'яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним.

Згідно ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ч.І ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Згідно ч. 6. ч.7 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Як вбачається з ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

У ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року з наступними змінами, інформацію визначено як документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Згідно зі ст. 47-1 цього Закону ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використанні мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно п.5, п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночнім судженням. Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач Шведко С.Є. в статті «Голодомор «шагает по стране»?» не заперечував факт голодомору 30-х років, не поширював недостовірної інформації, посилання в статті на засуху в 1932-1933 роках, на теперішній час неточно визначену кількість жертв голодомору, на допущені в Севастополі на виставці фальсифікації та інші факти, які містяться в статті, відповідач надав докази їх достовірності та вказав джерела цієї інформації, а загалом стаття містить оціночні судження, думки, переконання, критичну оцінку певних фактів і недоліків, які є вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача по справі, автора статті, оскільки питання Голодомору 1932-1933 років в Україні широко обговорювалося як в українських засобах масової інформації, так і за межами України та визиває великий суспільний інтерес.

Посилання позивача Коваленко В.В. в своєму позові на те, що викладена відповідачем інформація в газеті «Родное Приазовье» № 98 в статті «Голодомор «шагает по стране»?» направлена на приниження гідності Українського народу, що заходи пов'язані з вшануванням пам’яті мільйонів співгромадян, що стали жертвами голодомору, автор статті цинічно називає «плясками на гробах», а самі заходи «празднованием», що сам факт опублікування вказаної статті публічним спростуванням Голодомору Українського народу, що публікацією статті «Голодомор «шагает по стране»?» автор Шведко С.Є. принизив честь та гідність громадянина Коваленко В.В. суд вважає безпідставними, оскільки протиправними позивач вважає саме оціночні судження відповідача, викладені ним в статті, позивачем не доведено факт поширення недостовірної інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Враховуючи, що в статті викладено оціночні судження відповідача відносно конкретної події - Голодомору 1932-1933 років в Україні, його критичну оцінку дій керівництва держави з питань проведення заходів, присвячених цій події, які є вираженням суб'єктивної думки і поглядів автора статті, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги Коваленко В.В. про захист честі і гідності необґрунтовані та не підлягають задоволенню, оскільки як оціночні судження, так і критичні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, тому позовні вимоги Коваленко В.В. не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. З, 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 32, 34 Конституції України, ст. 277, 297 ЦК України, Законом України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні». Законом України «Про інформацію», ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, суд

вирішив:

Коваленко Василю Васильовичу відмовити в позові до Новоазовської районної суспільно-політичної газети «Родное Приазовье», Шведко Сергія Євгеновича про захист честі та гідності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Новоазовський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, вказану заяву може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя А. Преснякова.

Читайте также:

К ДЕЛУ ДОНЕЦКОГО ЖУРНАЛИСТА ОБ ОТРИЦАНИИ ГОЛОДОМОРА ПРИОБЩИЛИ ДЕЛО СТАЛИНА

В ДОНЕЦКЕ СОСТОЯЛОСЬ ПЕРВОЕ СЛУШАНИЕ ПО ДЕЛУ ОБ ОТРИЦАНИИ ГОЛОДОМОРА

ПРОЩАЛЬНЫЙ ПОДАРОК ЮЩЕНКО: ДОНЕЦКИЙ ЖУРНАЛИСТ ОТВЕТИТ ЗА ОТРИЦАНИЕ ГОЛОДОМОРА

Постольник Ирина, Комитет

Комитет